Гігієна взуття та профілактика мікозів у працівників закладів охорони здоров’я

Серед факторів внутрішнього середовища закладів охорони здоров’я, які можуть не­гативно впливати на рівень внутрішньолікарняних інфекцій, у чинних нормативно- методичних документах вказується неналежний одяг медичного персоналу [1,2]. Висува­ються певні вимоги і до взуття. Так, зокрема, медичний персонал відділень хірургічного профілю, у т.ч. в акушерських стаціонарах, щодня перед початком роботи має надягати чисте взуття, що піддається дезінфекції [2, 3]. Медичний персонал відділень хірургічного профілю, який виконує дезінфекційні роботи, має працювати у взутті, яке не пропускає во­ду [2]. Персонал, який здійснює збирання та сортування використаної лікарняної білизни у відділеннях хірургічного профілю, крім іншого, має виконувати роботу у взутті, яке підда­ється дезінфекції [2]. Зрозуміло, що таке взуття має бути виготовленим із матеріалів, стій­ких до багаторазової дії мийних і дезінфекційних засобів.

Гігієнічні властивості взуття персоналу закладів охорони здоров’я

Здебільшого персонал закладів охорони здоров’я використовує взуття з полімерних або синтетичних матеріалів і різноманітних шкірзамінників із внутрішньою поверхнею з текстильних матеріалів. Це пояснюється стійкістю поверхні такого взуття до вологи у ви­гляді розчинів мийних і дезінфекційних засобів і його відносно невисокою вартістю.

Проте таке взуття має істотний недолік щодо гігієнічних властивостей. Матеріали, з яких виготовляється взуття, не дають можливості шкірі «дихати», відбувається перезволоження шкіри стоп. Унаслідок цього створюються оптимальні умови (висока вологість, температура 33-37°С і наявність великої кількості поживних речовин у формі злущеного епідермісу) для розвитку збудників дерматофітій — патогенних грибів роду Trichophyton (Trichophyton mentagrophytes, Trichophyton rubrum), а також пліснявих грибів (зокрема, Aspergillus niger), відбувається мацерація шкіри, з’являється неприємний запах.

Це може спричинити грибкове ураження шкіри стоп (мікози) і придатків шкіри (нігтів). Указані вище мікроорганізми здатні до спороутворення, характеризуються високою стійкістю до дії де­зінфекційних засобів. Захворювання може передаватися від однієї людини до іншої у разі користування спільними санітарно-побутовими приміщеннями та душовими.

У разі порушення правил гігієни та санітарії персонал може стати причиною інфіку­вання пацієнтів. У пацієнтів така мікрофлора може викликати не лише мікози стоп, а й інших органів.

Попередження виникнення грибкових захворювань

Лікування грибкових захворювань потребує тривалого часу, наполегливості та чималих ко­штів. Крім того, застосування лише препаратів місцевої терапії для лікування дерматомікозів пе­реважно є неефективним — необхідно застосовувати комплексну терапію, яка поєднує препара­ти як системної, так і місцевої дії. Фунгіцидні препарати системної дії є досить токсичними для організму людини. Але правильно призначене лікування повинно включати таку важливу складову, як заходи запобігання реінфікуванню та рецидивам захворювання. Для цього протягом лікування здійснюється дезінфекція шкарпеток, панчіх, взуттєвих устілок і взуття.

Вкотре мусимо констатувати, що простіше захворюванню запобігти, ніж лікувати його.

Як бачимо, гігієна взуття взагалі та взуття медичного персоналу зокрема є актуальним пи­танням, яке потребує відповідної уваги.

Швидка дезинфекція та оброка взуття медичного персоналу

Із загального асортименту препаратів, які пропонує користувачам ТОВ «Інтердез», вважаємо за необхідне звернути Вашу увагу на 2 препарати, які становлять практичний інтерес як для об­робки взуття медичного персоналу з метою знезараження патогенної та умовно-патогенної мікро­флори, так і для дезінфекції з метою профілактики дерматомікозів і запобігання їх рецидивам. Це дезінфекційні засоби «Саніфект» (виробництво ТОВ «Інтердез») і «Неостерил» (виробництво ком­панії «Baltiachemi OU», Естонія).

Указані препарати не чинять негативного впливу на матеріали взуття.

Література

1. Методичні рекомендації «Епідеміологічній нагляд за інфекціями області хірургічного втручання та їх профілактика», затверджені наказом МОЗ України від 4 квітня 2008 р. № 181.
2. «Інструкція щодо організації контролю та профілактики післяопераційних гнійно-запальних інфекцій, спричинених мікроорганізмами, резистентними до дії антимікробних препаратів», затверджена нака­зом МОЗ України від 4 квітня 2012 р. № 236.
3. «Інструкція з організації та впровадження системи інфекційного контролю в акушерських стаціона­рах», затверджена наказом МОЗ України від 10 травня 2007 р. № 234.
4. Методические рекомендации «Организация и проведение противоэпидемических и дезинфекционных мероприятий при дерматофитиях и фавусе» от 25 ноября 1991 г. № 15-6.

Крапля А.І., лікар-дезінфекціоніст ТОВ «Інтердез»